Людина Тисячоліття

Норвежець Фрітьйоф Нансен (норв. Fridtjof Nansen) мав унікальний талант любити й шанувати живих людей. Мужній дослідник Арктики, видатний дипломат, який відмовився від корони Норвегії, переймався долею українського народу і однією з наших представниць.

Ф. Нансен народився 10 жовтня 1861 р. в сім’ї юриста у місті Крістіані (Осло), проживав у невеликому маєткові Сторе-Френ королівства Норвегія. Малим любив бігати на лижах, полювати на білок із саморобного луку. Школярем долав по 12 кілометрів щоденно. З того часу Нансен полюбив холод, який вважав корисним для здоров’я; звик ходити взимку у в’язаному лижному костюмі без верхнього одягу, його особистий кабінет ніколи не опалювався. У 18 років Нансен установив світовий рекорд у бігові на ковзанах на одну милю. Дванадцять років поспіль вигравав чемпіонат Норвегії з лижного кросу.

Мав бездоганні знання англійської (щоб читати Байрона), німецької та французької, пізніше вивчив гренландську. Талановитий юнак вагався у виборі кар’єри: художника (старша сестра Сіґрід стала відомою художницею) чи письменника. Найвідоміша його книга – "Життя ескімосів" (1892 р.). Зрештою став доктором зоології та професором океанографії. Скандальний захист докторської дисертації Нансена відбувся за 4 дні до початку експедиції 28 квітня 1888 р. Зрештою опонент заявив: "Практично вряд чи можна сподіватися, що молодий чоловік повернеться з походу живим, і якщо він буде щасливішим від того, що отримає перед від’їздом ступінь доктора, так чому б не дати йому?"

Вправно полював Ф. Нансен і на осіб протилежної статі.

У листопаді 1887 р. в Стокгольмі Нансен познайомився з українкою Софією Ковалевською. Почуття, що виникло між ними, важко було приховати, але Софія мала чоловіка… Деякий час Нансен і Ковалевська листувалися, та в його житті вибухнув роман із акторкою Даґмар Енґельґарт .

У лютому 1888 р. Нансен на лижній прогулянці вперше зустрів свою майбутню дружину Еву Сарс, але не звернув на неї уваги. Вдруге доля звела їх у Музичній кав’ярні в Кристіанії незадовго до його поїздки в Гренландію. На цей раз він помітив винайдений дівчиною лижний костюм, її спортивну фігуру. Ева Сарс виявилася двадцятою дитиною відомого зоолога й священика Мікаеля Сарса. Була вона знаменитою камерною співачкою (мецо-сопрано), у 1886—1887 рр. училась у Берліні у Дезіре Арто.

Всесвітньо відомим Ф. Нансен став у 1888 р. після переходу на лижах через Ґренландію, а також у 1893 – 1896 рр., під час арктичної експедиції. Наступний рік пройшов у лекційному турне, за написанням книги.

6 вересня 1889 р. Нансен та Ева обвінчалися, тоді ж вийшла заміж його Даґмар Енґельґарт. Не все добре складалося у Нансенів: викидень, народження і смерть первістка. За цей час Нансен багато виступав у тих містах, де гастролювала Дагмар, і не приховував своїх відносин. У 1893 р. народилась перша дочка Нансенів, названа Лів — Життя (норв. Liv Nansen).

Жили вони від розлуки до розлуки. Наступні три роки – Норвезька експедиція, стійкі чутки про смерть чоловіка, повернення самотньої жінки до гастрольної діяльності. 1897 р. Нансен видав книгу, присвячену Еві "Їй, котра дала ім’я кораблю та мала мужність чекати". Книга називалася "Фрам" ("Вперед!") у полярному морі: Норвезька полярна експедиція 1893—1896.

За короткий час подружжя мало п’ятьох дітей: найменший син Осмунд був хворим на церебральний парез. У листопаді 1907 р. на запалення легенів захворів старший син Каро. Доглядаючи за сином, серйозно захворіла й померла Ева.

Нансен дрейфував у своєму інтимному фарватері з заміжньою Сіґрун Мунте. У 1911-1912 рр. у багатьох на устах був бурхливий роман Нансена та молодшої на 17 років дружини Роберта Скотта – Кетлін; сватання мореплавця. Після віртуального гарбуза Нансен дочекався розлучення Сіґрун і одружився з нею.

Спочатку Першої світової війни 1914-1918 рр. Ф. Нансен – верховний комісар Ліги Націй у справах військовополонених. Після закінчення війни сприяв поверненню військовополонених додому. Багатьох українців врятував нансенівський паспорт.

З 1921 він став одним з організаторів Міжнародної комісії допомоги потерпілим від голоду. У 1922 р. Ф. Нансен отримав Нобелівську премію миру "за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним". Фонд Нансена становив 250 000 золотих карбованців. До цього фонду Нансен вклав власну Нобелівської премії і точно таку ж суму своїх гонорарів.

28 січня 1923 р. Ф. Нансен, як верховний комісар Міжнародного Червоного Хреста, приїхав до Харкова. Його ім’я було загальновідомим. Місія Ф. Нанесена організовувала посилки для залізничних службовців Харкова, відкрила дитячий будинок, де виховувалися 85 сиріт, підтримувала роботу студентських їдалень тощо.

На вокзалі в Харкові Ф. Нанесена зустрічало населення, представники українського уряду, члени нансенівської місії на чолі з Оленою Тідеман. Увечері було влаштовано обід на честь Ф. Нанесена, після якого всі запрошені відправилися до опери.

Наступного дня відбулися конференції в міністерствах й установах, сніданок в українському товаристві Червоного Хреста. Він зустрічався з керівниками українського уряду Г.Петровським і Х.Раковським. Про свої наміри він заявив так:

"По-перше, необхідно надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомогти селянам відбудувати своє господарство, щоб вони спокійно зустріли майбутнє. Друге завдання – сприяти підвищенню культурного рівня країни, якій належить велике майбутнє. Необхідно допомогти студентам продовжувати навчання, вчителям – вести педагогічну практику. Пам’ятатимемо, що для цієї мети нам необхідна не тільки їжа, але й книга. На нас лежить великий обов’язок навчити європейські країни взаємної довіри".

Місія Нансена заснувала багато дитячих будинків, називалися вони однаково: "Дитячий будинок ім. Нансена". Ф. Нансен відвідав студентські їдальні та дитячий будинок, де виховувалися діти від чотирьох до п’ятнадцяти років, підібрані на вулицях. До України переводилася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів, на гроші Фонду Нансена в Україні засновані два дослідних господарства. Завдяки заходам Ф. Нансена в Росії й Україні були врятовані від голодної смерті більше 6 мільйонів 400 тисяч дітей і 800 тисяч дорослих.

Останні два роки життя Нансена долала мерцальна аритмія та флебіт, але він продовжував активне життя. У 1929 р. в Америці почав писатися останній роман Нансена з молодшою на 30 років журналісткою Брендою Уланд. Коханці листувалися, Нансен посилав їй свої ню-фото.

13 травня 1930 р. на веранді власного будинку зупинилося серце Фрітьйофа Нансена.

Анатоль Франс стверджував, що за всю історію нашої планети не було серед людей особистості, котра реально зробила б стільки корисного, доброго і шляхетного, скільки зробив Ф. Нансен.

Фрітьйофа Нансен - Людина Тисячоліття

Невідомі факти про вікінгів

Існує дуже багато міфів та стереотипів про вікінгів. Які увійшли у нашу свідомість після перегляду голлівудських фільмів. Проте насправді, більшість «фактів» про вікінгів – це просто красиві легенди, у які ми віримо.

Вікінги не носили рогаті шоломи

Забудьте всі зображення або костюми вікінгів, які ви бачили у кіно, чи в популярній літературі. Очевидно, що деякі вікінги, могли носити шоломи з рогами, проте більшість вікінгів носили звичайні шоломи без рогів.

В вочевидь, рогатий образ вікінгів, був сформований на картинах європейських художників X?X ст., які писали вікінгів на середньовічних джерел – у яких вікінги, були язичниками, а отже прислужниками рогатого – диявола.

Вікінги дуже ретельно слідкували за особистою гігієною

Літературні твори та кінематограф зображують вікінгів, як дуже брудних, смердючих воїнів. Проте, насправді, історичні джерела та археологічні розкопки доводять зовсім інше. На місцях поселень вікінгів, археологи знаходять безліч пінцетів, бритв, гребінців та миючих засобів, які були виготовлені з кісток тварин або рогів.

Купалися вікінги приблизно 1 раз на тиждень, що було набагато частіше, ніж інші європейці того часу. Частим купанням сприяла велика кількість термальних джерел, які дуже полюбляли вікінги.

Вікінги використовували спеціальний засіб, для швидкого розпалювання багаття.

Вікінги використовували відходи виробництва, із яких виробляли спеціальний засіб, який тлів, але не горів. Цей засіб брали за собою на корабель, та за його допомогою швидко розпалювали багаття.

Вікінги ховали своїх померлих у човнах

Човен та корабель для вікінгів, відігравав не тільки господарську та військову функцію, але й також був містичним символом. Вікінги вірили, що доблесні воїни після смерті досягають Валгалли – аналог Раю для давніх германців. Щоб потрапити у Валагаллу, воїнів ховали у човнах, з допомогою яких, воїни мали досягли Валгалли.

Вікінги займалися работоргівлею

Багато вікінгів багатіли на торгівлі рабами. Вони нападали на англо-саксонські, кельтські та слов’янські поселення, і брали у полон молодих чоловіків та жінок. Яких згодом продавали на ринках рабів Європи та Близького Сходу.

Жінки вікінгів мали майнові та особисті права

Жінки у сіспільстві вікінгів, починали виходити заміж, починаючи з 12 років. Поки чоловіки воювали та займалися торгівлею, жінки заямалися домашніх господарством. Жінки вікінгів мали набагато більше прав, ніж жінки в тогочасній Європі. Вони мали право спадкувати майно, просити розлучення, а у разі смерті чоловіка отримували назад своє придане.

Більшість свого часу вікінги проводили займаючись сільським господарством.

Найльіший міф про вікінгів, що їхне основне заняття була війна та розбій. Але це не так. Більшість свого життя, вікінги проводила займаючись сільським господарством. Лише невелика частина вікінгів займалася піратством та були професійними військовими. Основна масса населення Данії та Скандинавії мирно сіяла ячмінь, жито та овес, та розводила худобу – свиней, овець та кіз.

Вікінги каталися на лижах для розваги

Близько 6 тис років тому в Скандинавії були винайдені примітивні лижі. В часи походів вікінгів, лижі розглядалися, не лише як ефективний засіб пересування, але й вид активного відпочинку. Давні германці навіть мали окремого бога, який був покровителей спорту та лиж зокрема – Уль.

Вікінги прагнули бути світловолосими

Ідеалом краси у вікінгів був блондин. Чоловіки прагнули штучно відбіліти своє волосся. Для цього використовували спеціальні мила з високим вмістом лугу, які освітлювали волосся. Проте історики пояснюють таку моду на біле волосся доволі просто – боротьбою з вошами.

Вікінги ніколи не були однорідною етнічною группою

Сучасні історики називають вікінгами всіх жителів Данії, Швеції та Норвегії. Проте, в часи походів вікінгів, населення цих територій жили роздільно, та ніколи не називали себе так. Часто, одне поселення вікінгів нападало на інше поселення. Кожне поселення вікінгів об’єднувалося навколо вождя, разом з яким вікінги вирушали у далекі походи.

Основні відомості про Норвегію

Офіційна назва: Королівство Норвегія.

Столиця: Осло (503 тис. осіб).

Територія: 386,9 тис. км2 (разом з архіпелагом Шпіцберген, островами Ян-Маєн і Буве).

Населення: 4,4 млн осіб.

Мова — норвезька.

Релігія — лютеранство.

Час відстає від київського на одну годину.

Валюта: норвезька крона.

Король Гаральд V з династії Шлезвиг-Гольштейн-Сьоннерборг-Глюксбургів є поточним монархом Норвегії. Ерна Солберг стала Прем’єр-міністром у 2013, замінивши на посту Єнса Столтенберга. Бувши конституційною монархією, Норвегія розділяє державну владу між Парламентом, Королем та Верховним Судом, як це прописано у Конституції 1814 року. Між 1661 та 1814, Норвегія була абсолютною монархією, а до 1661 року, Король ділив владу з норвезькою знаттю. Бувши заснованою у 872 році, злиттям кількох дрібних королівств, Норвегія є однією з перших держав Європи та одним з найстаріших досі існуючих королівств у світі. Королівство безперервно існує протягом більше як 1 100 років, а перелік норвезьких монархів включає більше шістдесяти королів та графів. 

Норвегія підтримує тісні зв’язки з Європейським Союзом та його країнами-членами (незважаючи на відмову від вступу до союзу на референдумі), так само, як і зі Сполученими Штатами Америки. Норвегія є однією з країн засновників Організації Об’єднаних Націй, НАТО, Ради Європи, Антарктичного Договору та Північної Ради; також членом Європейської Економічної Зони, Світової Організації Торгівлі, та Організації Економічного Співробітництва та Розвитку; і частиною Шенгенської зони.

Країна підтримує комбінацію ринкової економіки та Скандинавської моделі з обов'язковим медичним страхуванням і комплексною системою соціального страхування. Норвегія має значні запаси нафти, природного газу, мінералів, лісоматеріалів, морепродуктів, прісної води, і гідроенергетики. На нафтову промисловість припадає близько чверті валового внутрішнього продукту країни.Норвегія посідає четверте місце у світі в переліку країн за розміром доходу на душу населення, згідно з даними світового банку та МВФ. Країна є найбільшим добувачем нафти і природного газу за межами Середнього Сходу на душу населення.З 2001 по 2006, а також з 2009 до 2014 років, Норвегія мала найвищий індекс людського розвитку у світі.Норвегія також очолює список країн за індексом процвітання вже п’ять років поспіль.

Географічне положення

Норвегія — найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за горизонт. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин.

Норвегія займає західну, гірську частину Скандинавського п-ова. Це велика брила, складена переважно гранітами і гнейсами з сильно перетнутим рельєфом. Брила асиметрично піднята на захід, в результаті східні схили (в основному на території Швеції) більш пологі і довгі, а західні, звернені до Атлантичного океану, дуже круті і короткі.

Рельєф

На півдні в межах Норвегії представлені і ті і інші схили, а між ними розташоване велике нагір'я. Норвегія — це країна живописного ландшафту, із зубчатими гірськими хребтами, долинами, обробленими льодовиками, і вузькими фіордами з крутими берегами. Понад 70 % її тер. займають Скандинавські гори, які простягаються з півд.-заходу на півн-схід на 1700 км. Сер. вис. 16000-1900 м (макс. 2469 м, г. Гальхьопіґґен). Низини займають вузьку (40-50 км) приморську смугу (т. зв. странфлат). Гори порізані долинами (фіордами), на плоскогір'я-пенеплени (ф'єльди). З останніми різко контрастують круті схили Скандинавських гір. Узбережжя порізане фіордами, багато островів.

Гідрографія

Річки повноводні, з порогами. Бл. 4 % тер. займають озера, г.ч. льодовикові. Архіпелаг Шпіцберґен характеризується чергуванням гірських хребтів, плоскогір'їв та широких долин. Побережжя порізане фіордами. Найбільша вершина — Ньютон (1712 м). Більше половини архіпелагу вкрито льодовиковими щитами, повсюдно розвинена багаторічна мерзлота.

Клімат

Клімат країни помірний, на півночі — субарктичний, в прибережних районах — океанічний (зима м'яка, літо прохолодне).

Державний устрій

Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є головою держави і виконавчої влади. У 1991 році королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — двопалатний парламент — Стортінг.

Стортинг

Вища законодавча влада в країні належить парламенту — Сторингу, який складається з 169 депутатів.

Стортінг обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційною виборчою системою. Голова Стортингу — прем'єр-міністр, котрим стає лідер партії, яка перемогла на виборах. З 2005 року пост прем'єр-міністра займає Єнс Столтенберг. Парламент ділиться на дві палати — верхню та нижню, лагтинг и одельстинг, але на практиці цей поділ став чистою формальністю та був скасований 20 лютого 2007 року, щоб припинити дію з наступного складу Стортингу після виборів 2009 року.
Загальна характеристика Норвегії